В історії Бірмінгема було багато яскравих жіночих особистостей. Кожна з них змогла знайти своє місце у світі. Енн Хейвуд зарекомендувала себе, як модель, актриса та міс Великобританія. Якою ж була історія цієї гарної та талановитої жінки. Більше на сайті birminghamka.
Королева карнавалу
Вайолет Джоан Претті, саме таке ім’я було в Енн Хейвуд при народженні, народилася в 1931 році в Хендсворті, Бірмінгем. З дитинства дівчинка хотіла бути актрисою. І ще в 15 років вона приєдналася до Маленького театру Хайбері в Саттон-Колдфілді. Це були її перші спроби грати на сцені. І в цьому ж віці вона здобула свою першу нагороду — Королева карнавалу Бірмінгемського університету.
Багато молодих актрис брали участь у різних конкурсах краси. Це один із способів привернути увагу до себе та своєї зовнішності. Так само і професійні моделі намагаються пробитися у світ кіно, тому що вік моделі недовгий.
У 19 років Вайолет виграла перший у своїй кар’єрі конкурс краси – Національний конкурс краси купальників. У тому ж році вона отримала свою першу роль у кіно – «Леді Годіва знову скаче».
Вайолет багато з’являлася на британському ТБ, і протягом чотирьох років гастролювала театрами країни. У 1950 році вона перемогла на конкурсі краси «Міс Великобританія».
Нове ім’я
Після підписання контракту з Rank Organization Вайолет змінила ім’я на Енн Хейвуд. Новий контракт допоміг їй отримати нову роботу. І її не хвилювало, що на початку вона отримувала лише ролі другого плану.
Першу велику роль Енн отримала в 1957 році в малобюджетному нуарному фільмі «Розпусні» від братів Данцигер. Популярність у світі кінематографа їй принесла роль у фільмі «Майданчик насильства». Її партнером по картини був Стенлі Бейкер. Далі в неї почалася біла смуга у кар’єрі. У 1959 році вийшло аж два фільми за її участю – «Серце чоловіка» та «Нагорі та внизу».
На знімальному майданчику в 1960 році Енн познайомилася з Реймондом Строссом. Він був продюсером кількох фільмів із нею та за сумісництвом, її чоловіком. Стросс часто знімав дружину та віддавав їй провідні ролі.
Але в скандальному фільмі «Лис», за новелою Д. Х. Лоуренса, він взяв Енн не на головну роль. Але її робота все одно наробила галасу. Оскільки у картині порушувалася тема лесбійства, а сама Хейвуд показала оголене тіло у стрічці. Хоча фільм і був скандальним, він також мав комерційний успіх і для Стросса, і для Хейвуд. Її частіше почали запрошувати на роботу до Італії. Але не все було ідеально в її кар’єрі. Іноді Енн з’являлася на екрані лише на п’ять хвилин.
Хай живе Голлівуд!
Фільми Строса також іноді провалювалися. Наприклад, «Я хочу те, що хочу» став неприємним моментом у його кар’єрі.
Хейвуд в основному знімалася за межами рідної Великобританії. У Голлівуді вона грала жіночу роль у фільмі «Трейдер Хорн». Прем’єра була галасливою через класичний фільм 1931 року.
«Удачі, міс Вайкофф», ще один фільм Стросса, який теж став провальним. 1979 рік був досить невдалим і для Хейвуд. Цього року вийшло два фільми з нею і обидва провалилися у прокаті. Після цього за нею закріпилася репутація провальної актриси і її рідше кликали на головні ролі. З 1980-го року кар’єра взагалі пішла на спад.
Попри кар’єру, що йшла під укіс, Хейвуд знімалася аж до смерті чоловіка в 1988 році. Вони прожили разом 28 років. Їхнє весілля пройшло у Швейцарії. У пари був один син – Марк. Для Хейвуд він був дороговказом у світі кіно. Після його смерті вона ніколи не з’явилася на екранах. Разом зі смертю Стросса кіно втратило інтерес.
Попри те, що через Строса вона пішла з кіно, самотньою вона була не довго. 1990 року Хейвуд вийшла заміж вдруге за колишнього генпрокурора штату Нью-Йорк Джорджа Друка. Він помер у 2021 році. Енн Хейвуд залишилася проживати одна в Беверлі-Хіллз, Каліфорнія. На пенсії вона веде тихе і спокійне життя вдалині від камер і набридлої преси. Попри те, що вона проживає не в рідному Бірмінгемі чи Англії, на батьківщині її все одно пам’ятають як красиву та успішну жінку.