Про родину Кедбері знають усі бірмінгемці та ті, хто цікавиться історією Великобританії. Найбільше відомо про Джорджа Кедбері, який був успішним бізнесменом, у тому числі володів знаменитою на весь світ шоколадною фабрикою. Його дружина, Елізабет, також входить до списку почесних жінок Бірмінгема. Хоча сама вона говорила про себе, як про “дружину виробника шоколаду”, жінка стала відомою завдяки своєму внеску у громадську діяльність міста. Далі на birminghamka.
Елізабет Кедбері зробила величезний внесок у те, щоб дати жінкам можливість здобувати освіту нарівні з чоловіками, дбати про незахищені верстви населення та забезпечувати бірмінгемців гідним рівнем життя. Її називають активісткою та філантропом, а у Бірмінгемському університеті до нашого часу зберігаються медалі, отримані Елізабет Кедбері за її роботу на благо суспільства.
Дитинство та молоді роки
Елізабет Кедбері народилася у 1858 році в Лондоні в багатій родині. Крім того, що її батьки були забезпеченими, вони були віруючими та належали до квакерів – релігійної спільноти, поширеної в Англії у 19 столітті. Члени спільноти практикували тверезість, відмовлялися брати участь у збройних конфліктах, пропагували ідею важливості добрих справ. Елізабет з дитинства вчили дбати про оточуючих. Ще у шкільні роки вона підтримувала свою маму у волонтерській роботі та допомагала їй у дитячих лікарнях.
Хоча дівчина мала 9 братів і сестер, батьки були в змозі забезпечити кожну дитину гарною освітою. Елізабет навчалася у приватній школі для дівчаток у Лондоні, а потім у Лондонському інституті. У 1888 році вона вийшла заміж за Джорджа Кедбері, взяла його прізвище і переїхала до чоловіка у Бірмінгем. Хоча дівчина належала до високого соціального класу і мала гарну освіту, вона вирішила використати свої можливості на благо тих, хто їх потребував. І саме в Бірмінгемі, заручившись підтримкою чоловіка, який також був квакером, вона розвернула активну громадську роботу на благо суспільства.
Заслуги Елізабет Кедбері
Елізабет Кедбері жила з чоловіком, виховуючи 11 дітей, причому 5 з них були дітьми Джорджа від першого шлюбу. Оскільки її чоловік займався переважно підприємницькою роботою та веденням бізнесу, турбота про дітей була повністю на Елізабет. Їй допомагали кілька гувернанток, але Кедбері особисто приділяла час своїм дітям щодня.
Родина жила у величезному особняку, двері якого щорічно відчинялися для дітей із бідних районів Бірмінгема, які мешкають у малозабезпечених сім’ях. Для приймання гостей було збудовано окрему залу, яка вміщала до 500-600 дітей. Кожна дитина могла смачно поїсти, погратися та купуватись. Причому саме останнє заняття приносило багатьом дітям особливу радість, адже проживаючи у міських нетрях вони не мали змоги регулярно приймати ванну.
Турбота про дітей Бірмінгема виявлялася також у тому, що Елізабет очолила Комітет з інспекції шкіл Бірмінгема. Завдання цієї організації полягало в тому, щоб стежити, наскільки у навчальних закладах піклуються про дітей з малозабезпечених сімей. Елізабет стежила за тим, щоб у кожній школі проводився регулярний медичний огляд, а при виявленні проблем зі здоров’ям школярам надавали лікарську допомогу. В результаті шкільна медична служба в Бірмінгемі була розвинена настільки, що була визнана еталоном, на який почали рівнятися школи в інших містах Англії.
Що ще зробила Елізабет?
Крім турботи про малозабезпечені сім’ї та дітей, в історії розвитку Бірмінгема 20 століття збереглися відомості про інші її справи. Наприклад, вона брала участь у:
- Повному забезпеченні мешканців села на південному заході Бірмінгема, Бурнвілл. В наш час це багате, зразкове село. Але на початку 20 століття, коли воно лише будувалося, у ньому розміщували бідні сім’ї. Елізабет Кедбері очолювала фонд “Bournville Village Trust”, який займався забезпеченням житла, покращенням житлових умов та покриттям інших базових потреб мешканців села.
- Відкриття лікарні. У 1909 році Елізабет відкрила “Woodland” – лікарню, яка зараз відома як “Королівська ортопедична лікарня”. І в наш час там працюють фахівці, які допомагають боротися із захворюваннями суглобів та кісток.
- Розвиток добробуту навчальних закладів Бірмінгема. Елізабет Кедбері була членом Бірмінгемського комітету з освіти, робила навчання у школах доступних дітям усіх верств населення. Одна зі шкіл була названа на честь її імені.
- Співпраця з Лігою Націй. Ця організація була створена з метою роззброєння та запобігання воєнним діям. Елізабет Кедбері, як і інші квакери, підтримувала ідеї Ліги Націй. Вона була представником організації в Англії. Елізабет займалася роботою з біженцями, відкривала у Бірмінгемі кімнати для дітей-сиріт, які постраждали після війни.
- Надання допомоги мігрантам. У Бірмінгемі після закінчення Першої світової війни було багато біженців та переселенців, більшість яких перебралися до міста з Сербії та Австрії. Кедбері розгорнула соціальні програми для забезпечення їх житлом та роботою.
У 1934 році, коли Елізабет виповнилося 76 років, влада Бірмінгема привласнила їй звання Дами Елізабет Кедбері. Її міжнародні нагороди зберігаються у музеях міста досі. А ще на честь видатної жінки назвали школу – “Dame Elizabeth Cadbury School”. Керівництво закладу дотримується ідей, які просувала Елізабет Кедбері, та робить навчання доступним для талановитих бірмінгемців.