Джессі Еден – видатна бірмінгемка 20 століття, яка була сміливою жінкою, що прагнула захищати та відстоювати права тих, хто цього потребував. Суспільство завжди підтримувало її ідеї. Тому вона казала, що “не боїться нічого”, адже на її боці був народ. Далі на birminghamka.
У 2000-х роках на телебаченні вийшов британський серіал, однією з героїнь якого стала Джессі Еден. Актриса, яка зіграла видатну бірмінгемку, постаралася повторити її риси характеру та активну життєву позицію. Так деякі англійці дізналися про Еден завдяки серіалу, а інші, особливо ті, хто цікавиться історією, знають про її активну громадську діяльність з книг та інших джерел.
Коротка біографія
Джессі народилася у 1902 році в Бірмінгемі. Її сім’я жила у відомому Ювелірному кварталі. На той час майстри, які працюють з металом, були затребувані та батько дівчини працював помічником ювеліра. А її мама працювала на військовому заводі, вела активну громадську та профспілкову діяльність. У Джессі був тісний взаємозв’язок з матір’ю і дівчина перейняла собі її політичні погляди та переконання.
У 21 рік дівчина вийшла заміж за Альберта Едена та взяла собі його прізвище. Шлюб тривав кілька місяців, після чого пара розлучилася. За словами Джессі, головною причиною цього стали розбіжності у політичних поглядах. Дівчині не вдалося змиритися з тим, що на важливі для неї речі її чоловік дивиться по-іншому, тому вона ініціювала розлучення.
Джессі Еден була фабричною працівницею та займалася виробництвом компонентів для автомобільної промисловості. На заводі їй доводилося спостерігати за несправедливим ставленням до робітничого класу. У 1920-х роках велася боротьба за жіночий голос на всіх рівнях політичної та громадської участі. І Джессі Еден не змогла залишитися осторонь.
Боротьба за права робітничого класу
У 1926 році по всій Великій Британії проходили масові протести. 4 травня розпочався Загальний страйк, під час якого десятки тисяч представників робітничого класу не вийшли на роботу. Джессі Еден очолила представниць страйку у Бірмінгемі. Вона очолювала секцію жінок-членів профспілки на своєму заводі. Їй вдалося вмовити колег підтримати Загальний страйк. Вони не вийшли на роботу і вирушили на вулиці міста з плакатами, які висловлюють протест.
Жінки під проводом Джессі вимагали збільшення заробітної плати та встановлення фіксованого робочого часу. Страйк тривав понад тиждень, після чого керівництво заводу провело переговори з представниками профспілки. Були знайдені компроміси та робочі умови для жінок вдалося поліпшити.
Боротьба за права жінок
Через 5 років після участі у Загальному страйку, Джессі Еден організувала наступний страйк, до якого залучила 10 тисяч жінок, які працюють з ним на заводі. Причиною цього стало посилення контролю над роботою. Керівництво заводу ставило за мету вивести показник продуктивності, до виконання якого мали б прагнути всі працівники.
Оскільки ефективність роботи Джессі Еден була високою, за нею спостерігали. Коли бірмінгемка дізналася, що керівництво робить це з метою змусити інших жінок досягати показників її продуктивності, вона почала готувати план страйку. Джессі розуміла, що в інших робітниць, які відрізняються від неї сімейним становищем, станом здоров’я та іншими факторами, не вийде працювати з нею нарівні. Отже, їхня заробітна плата значно знижуватиметься. Вважаючи це несправедливим, Джессі висловила свій протест у вигляді страйку. Працівниці протестували протягом тижня, що відчутно позначилося на роботі заводу.
10 тисяч жінок, які виступають проти керівництва державного заводу в першій половині 20 століття, – це було безпрецедентним явищем, яке збереглося в історії.
Наслідки активної громадянської позиції
Джессі Еден була звільнена з заводу. Інші роботодавці не хотіли приймати її на роботу, тож бірмінгемка виїхала з країни на кілька років. Проживаючи у СРСР, вона співпрацювала з радянськими жінками-будівельниками та представницями інших робітничих професій. Після повернення додому вона почувала себе ще впевненіше і продовжувала активно займатися громадською діяльністю.
У 1945 році Джессі балотувалася на місцевих виборах як кандидат від Комуністичної партії, в якій вона перебувала. Так жінку було обрано на посаду радника. Її називали “потужним голосом народу”, адже вона продовжила посилену боротьбу з несправедливістю. Наприклад, вона брала участь у протестах і страйках проти воєнних дій у В’єтнамі, нерівних умов проживання у місті Бірмінгем, в яких опинилися тисячі сімей місцевих жителів.
До речі, у 1948 році бірмінгемка знову вийшла заміж. Цього разу шлюб був вдалим, адже її чоловіком став активіст Комуністичної партії, який підтримував усі починання Джессі.
Джессі Еден померла у 1986 році. Але коли на початку 2000-х почалися зйомки серіалу “Гострі картузи”, що розповідає про непросте життя в Бірмінгемі після Першої світової війни, режисер вирішив зобразити Еден. Ті, хто знали її особисто, кажуть, що актриса, яка зіграла Джессі, навіть зовні була схожа на неї. Але те, як зобразили знамениту бірмінгемку, викликало суперечки у суспільстві.
У будь-якому випадку, Джессі Еден увійшла в історію Бірмінгема, як сильна, смілива жінка, яка не боялася боротися з несправедливістю.