Бірмінгем називають “містом тисячі ремесел” або “майстернею світу”. Протягом сотень років у ньому функціонували різноманітні виробництва та промислові підприємства. Асортимент товарів, які поширювалися з Бірмінгема по всьому світу, завжди був величезним. Далі на birminghamka.
Попри те, що в місті процвітала промисловість, у 19 та 20 століттях багато місцевих жителів стикалися з бідністю. Їм доводилося важко працювати, отримуючи копійки. Особливо непросто доводилося бірмінгемкам, які часто змушені були освоювати далеко не жіночі професії. Пропонуємо познайомитись з деякими фактами про професійне життя мешканок міста у минулому.
Робота жінок у 19 столітті
У першій половині 19 століття жінки Бірмінгема здебільшого займалися домашніми справами та господарювали. У місті були тисячі майстерень, на яких працювали ковалі та інші спеціалісти вузького профілю. Також у Бірмінгемі розширювалися промислові підприємства, на яких виробляли порцеляні та металеві вироби, меблі, ювелірні прикраси та багато іншого. Проте переважна більшість робітників були чоловіки.
Все ж таки, деяким бірмінгемкам вдавалося освоювати одну з робітничих професій. Але частіше жінкам, які шукали роботу, доводилося влаштовуватись на сільськогосподарські підприємства. Вони працювали на фермах, поєднуючи важку працю, яка до того ж була низькооплачуваною, з турботою про сім’ю. Деякі підробляли прачками, беручи роботу до себе додому. А ті, хто не мав своєї сім’ї, могли влаштуватися прислугою з проживанням у господарів.
Що стосується ведення домашнього господарства, то більшу частину часу бірмінгемок займало приготування їжі, прибирання, догляд за дітьми та родичами похилого віку, пошиття одягу. До середини 19 століття ситуація трохи змінилася і жінки стали частіше влаштовуватись працювати на фабрики та текстильні підприємства, яких у Бірмінгемі було чимало.
Спірний закон “Про жінок та фабрики”
Можливість офіційно працевлаштуватися сприймалася багатьма бірмінгемками позитивно. Звичайно, жінкам доводилося важко працювати, але це давало їм впевненість у тому, що вони здатні забезпечити себе самі. Однак у середині 19 століття виникли масові невдоволення, викликані законом “Про жінок і фабрики”, над прийняттям якого місцева влада працювала кілька років.
Перший закон було прийнято в 1844 році, але в наступні десятиліття він кілька разів піддавався редагуванням. Його метою було врегулювання робочого часу жінок та покращення умов праці. До 1867 року закон “Про жінок і фабрики” поширювався вже й інші підприємства. Максимально бірмінгемкам дозволялося працювати лише 10 з половиною годин, а робочий час мав перебувати в проміжку між 7 ранку та 7 вечора або 6 ранку та 6 вечора. Працювати понаднормово, а також у нічні зміни було заборонено.
Лорд Ешлі та інші ініціатори закону аргументували його необхідність тим, що важка робота жінок ставить під загрозу материнство. На їхню думку, працюючи більше, жінки ставили б під загрозу сімейні цінності, адже головним покликанням бірмінгемок місцева влада вважала “виконання домашніх, а також подружніх та батьківських обов’язків”.
У мешканок Бірмінгема не залишалося вибору і їм доводилося підкорятися закону “Про жінок і фабрик”, навіть якщо їм доводилося ледве зводити кінці з кінцями. До того ж їх стали менш охоче брати на виробництва, адже чоловіки могли працювати більше часу і приносити роботодавцю більше доходу.
Робота жінок у 20 столітті
До 20 століття у жінок Англії, як та інших розвинених країн на той час, з’являлося дедалі більше права і свободи. Бірмінгемки могли вступати до навчальних закладів та освоювати ті спеціальності та професії, які раніше вважалися виключно чоловічими.
Великі перспективи перед мешканками міста відкрилися після завершення Другої світової війни. У наступні десятиліття у місті спостерігалося процвітання та економічний бум. З 1951 по 1961 роки у ньому відбудували великі заводи та підприємства, забезпечивши жителям міста рекордну кількість робочих місць. Причому на них могли претендувати і чоловіки, і жінки.
У 1970-х роках у Бірмінгемі активно будувалися офісні приміщення, особливо багато їх з’явилося у центрі міста. Серед офісних працівників у цей період історії ставало все більше жінок. До кінця 20 століття місто лише підтвердило репутацію “міста тисячі ремесел”. Тут можна зустріти представниць рідкісних професій, а звичка розділяти сфери діяльності на жіночі та чоловічі залишилася в минулому.
Що змінилося у наш час?
З кінця 20 століття Бірмінгем став багатогранним містом. У ньому, як і раніше, функціонують фабрики, заводи та інші промислові підприємства. Наприклад, популярністю користується Ювелірний квартал, у якому розташовані виробництва прикрас із дорогоцінних металів, приватні майстерні та магазини. Також у Бірмінгемі знаходяться одні з найбільших у світі автомобільних виробництв. Один із них – завод “Jaguar” у районі Касл-Бромвічі.
Разом з цим у Бірмінгемі активно розвивається торгівля, туризм, сфера послуг. У цих нішах також реалізовують себе мешканки міста, причому деяким з них вдається стати справжніми бізнеследі та домогтися визнання у суспільстві.
Нині серед бірмінгемок зустрічаються представниці абсолютно різних професій. Причому їхні права ніхто не обмежує – вони можуть працювати нарівні з чоловіками менше чи більше. Все залежить від бажання жінки, її переваг та амбіцій.