Дама Мері Барбара Картленд вважається найпліднішою письменницею не лише 20 століття. За всю кар’єру вона написала 723 історії. Що ж такого цікавого було у житті цієї чудової жінки, яка прославилася не лише письменством. Більше на сайті birminghamka.
Непроста доля родини Картленд
Барбара народилася 1901 року. На той час було заведено народжувати вдома. Тому історії відома точна адреса, де народилася Барбара – Огастус-Роуд, 31, Еджбастон, Бірмінгем. Вона народилася у забезпеченій родині військового офіцера. Барбара була старшою дитиною. Крім неї було ще два брати. На жаль, обидва вони пішли стопами батька, стали військовими та загинули у Фландрії.
Дідусь, по батьківській лінії, був великим англійським підприємцем. Він володів латунно-ливарною фірмою James Cartland & Son Ltd. Незабаром після народження Барбари фінансова ситуація погіршилася. Ставши дорослою, Барбара це пояснила самогубством дідуся через банкрутство. Але коли журналісти провели розслідування, то з’ясували, що після своєї смерті Джеймс Картленд залишив синові маєток вартістю 92 тисячі фунтів. Але де поділися ці гроші з’ясувати не вдалося. І хто автор історії про банкрутство теж не відомо. Або сама Барбара її вигадала вже подорослішавши, або батьки так пояснили, щоб приховати справжні причини їхньої бідності.
На Першій світовій війні загинув її батько. І тоді мати забрала дітей та поїхала з рідного Бірмінгема до Лондона. Там вона відкрила галантерейну крамницю. Працювати їй довелося багато та важко. Але вона змогла дати гідну освіту своїм дітям. Барбара навчалася у кількох приватних школах для дівчаток та у навчальному закладі в Хемпширі.
Барбарі було лише за 20, коли вона почала випускати любовно-фантастичні романи. Крім цього, вона працювала світським репортером. На її ранні роботи дуже вплинула творчість Еліонор Глін. Барбара її обожнювала. У майбутньому доля звела їх, і вони стали подругами.
Кохання не лише на сторінках
Про особисте життя Барбари Картленд можна знімати фільми. Вона була не тільки неймовірною красунею, а й гідною жінкою за моральними мірками того часу. У її житті була історія, яку у 21 столітті важко сприйняти серйозно.
Перші серйозні стосунки Барбари були з офіцером гвардії. Він навіть зробив їй пропозицію руки та серця. На початку 20 століття в англійському суспільстві було жорстке табу щодо всього, що було пов’язане з темою сексу та сексуальності жінки. Нібито, коли Барбара дізналася про тонкощі подружнього життя, а саме про сексуальну частину стосунків, то розірвала заручини. Історики та біографи сходяться на думці, що таке могло бути. Тому що Барбару виховували у моральній суворості. Але, у майбутньому, вона неодноразово торкалася теми сексуальності у своїх роботах.
Сама Барбара ніколи не приховувала від тогочасної преси своє особисте життя. Вона з гордістю заявляла, що майже півсотні чоловіків звали її заміж. Але погодилася вона лише із пропозицією капіталу Олександра МакКоркодейла. Вони одружилися 1927 року. Він був не просто офіцером, а спадкоємцем прибуткової друкованої справи. Гідна партія для представниці колись заможного роду Картленд.
Але, на жаль, шлюб тривав лише шість років. У шлюбі з ним Барбара народила дочку Рейн МакКоркодейл. Після одруження вона стала Рейн Спенсер, мачуха Діани Спенсер. Після розлучення, Картленд шокувала всіх, заявивши, що її дочка бастард. Вона народилася не від чоловіка, а від п’ятого герцога Сазерленда. А потім додала пліток, заявивши, що може і не від нього, а від принца Джорджа, герцога Кентського.
Перше розлучення Картленд було галасливим і з масою звинувачень у невірності. Але Барбару це не влаштовувало. Через три роки після розлучення вона знову вийшла заміж за двоюрідного брата першого чоловіка — Х’ю МакКоркодейла. З віком її перестали хвилювати моральні аспекти суспільного виховання.
У другому шлюбі у пари народилося двоє синів. Перший син, Ян, став видавцем Debretts та помер у лютому 2023 року, а другий син став біржовим маклером.
Світська дружба та непростий характер
Попри неприхований любовний інтерес до чоловіків, Барбара довго дружила з лордом Маунтбаттеном з Бірми. Він був її опорою у багатьох справах. Маутбаттен підтримував Барбару в її благодійних роботах. Коли вона працювала над романом “Кохання біля керма” він допоміг їй з написанням технічної частини книги. А саме, був її провідником у світ військово-морської тематики. Лорд помер у 1979 році. Книга, над якою вони разом працювали вийшла в 1980 році. І всі прибутки від її продажу вона направила до меморіального фонду Маунтбаттена. Його заснував онуковий племінник лорда – Чарльз, принц Уельський.
Картленд за все своє життя зробила чимало добрих справ. Але її характер був далекий від ідеального. Коли Картленд дізналася, що її книги припали до смаку Діані Спенсер, то стала надсилати їй особисто кожен новий роман. Діана зачитувалась ними в юності, але на своє королівське весілля з принцом Чарльзом Барбару Картленд не запросили. Хоча преса і стверджувала, що відкритого та явного конфлікту між жінками не було, Барбара не дуже втішно відгукувалася про Леді Ді. До самої смерті Картленд пишалася тим, що була єдиним автором, якого вона читала. Барбара завжди наголошувала на слові «єдиним». І додавала, що її романи, на жаль, не допомогли Діані побудувати щасливе подружнє життя.
Коли вона була вже немолодою, то багато виступала на ТБ. Вона висловлювалася проти виключення молитов зі шкільної програми, засуджувала зради та розлучення. Хоча сама не була «монашкою» у цих питаннях. Вона мала дуже суперечливий характер.
Успіх з перших рядків
Перша робота Барбари була світським оглядачем у Daily Express. 1923 року вийшов її перший роман «Пила». Це був трилер про світське життя англійців. Книга одразу стала бестселером. Швидкий успіх допоміг Картленд продовжити творчість, не намагаючись догодити читачам. Вона випустила кілька провокаційних п’єс. У Лондоні вона була відома як заможна і приваблива персона лондонського суспільства. Барбара любила жити на «широку ногу». Часто влаштовувала вечірки, які ще довго хвилювали свідомість манірних лондонців.
Барбара любила не лише розкішно жити, а й одягатися. Її улюбленим дизайнером був Норман Хартнелл. Він шив усі її сукні, у тому числі весільні.
До 1950 Картленд випустила величезну кількість книг. Від читачів відбою не було. Тоді ж преса смакувала літературний скандал між Картленд та Джорджетою Хейєр. Вона звинуватила Барбару у плагіаті. Нібито, Картленд вкрала персонажів, імена, сюжетні повороти та задум із ранньої книги Хейєра «Ці старі серця». Хейєр провела велику роботу аналізуючи та зіставляючи свої роботи та романами Картленд. Весь аналіз вона прикріпила до судового позову. Але до реального судового засідання справа не дійшла. Чому невідомо. Швидше за все, Барбара просто відкупилася від неї, щоб не псувати собі репутацію.
Барбара писала не лише любовні романи. У 1950-х вона випустила посібник із подружнього життя. Це була радикальна та відверта книга, яку заборонили в Ірландії. За тридцять років з жінки, яка соромилася однієї згадки про секс, вона перетворилася на знавця любовних стосунків, у всіх його аспектах.
Королева романтики
У 80-х роках Книга рекордів Гіннесса назвала її найбільш продаваним автором у світі. Це було друге потрапляння до рейтингу. У 1976 році вона випустила 23 романи, через що стала самим плідним письменником, за версією Гіннесса, у тому році.
Її книги вже не сяяли своєю оригінальністю та епатажністю, адже світ літератури сильно змінився за ті 50 років. Але їх все ще купували і дуже добре. У 1990-х роках було підраховано, що загалом було продано понад мільярд її книг. Тоді ж вона отримала титул «королева романтики». Барбара Картленд померла 2000 року. І на той момент вона написала 723 книги. Після її смерті було виявлено ще 160 неопублікованих робіт. Їхньою публікацією зайнявся її старший син. Останній роман Барбари Картленд був опублікований як аудіокнига у 2018 році.
Спадщина та інші невдачі
Барбара справді була заможною. Тільки вона про це не дбала. Після її смерті вона залишила понад мільйон фунтів стерлінгів та купу боргів. Після сплати їх та податків нічого не залишилося. Вона померла у своєму будинку в Хартфордширі в оточенні своїх дітей. За життя її неодноразово вшановували різними нагородами: Вермійська медаль, звання кавалера Ордену Британської Імперії, постать у музеї мадам Тюсо, статус дами. Про неї зняли десятки фільмів, як біографічних, так і художніх.